Поради батькам


Які фрази краще не казати своїм дітям


Існують відверто неправильні, шкідливі та страшні слова, які діти іноді чують на свою адресу (наприклад, «Краще б тебе в мене взагалі не було» або «Ти і є причина, через яку ми з татом розлучаємось»). Але ви можете здивуватись, виявивши, що деякі, здавалося би, нешкідливі висловлювання можуть викликати образу, знизити самооцінку або призвести до інших небажаних хвилювань ваших дітей. Часто із кращих міркувань батьки кажуть дітям якісь слова, не замислюючись про те, як вони їх сприймуть. У даній статті зазначено десять фраз, адресованих дітям, перш ніж казати які, треба двічі подумати.
1. «Я знаю, що ти можеш намагатися краще»
Чи буває так, що ви відчуваєте розчарування в успіхах своєї дитини у школі, спорті, музиці та вважаєте, що вона здатна досягти набагато більшого? І хоча ви (треба сподіватись!) не кажете таких відверто образливих слів, як «Ти такий лінивий!», будь-який коментар, який свідчить про ваше незадоволення зусиллями дитини, може не тільки розчарувати її, а і призвести до протилежного результату (руйнування її мотивації на докладання великих зусиль).
Якщо ваше «Намагайся краще» відноситься до завдань і домашніх обов'язків, чітко промовляйте свої очікування: «Коли ти прибереш у своїй кімнаті, то зможеш піти пограти на вулицю». Якщо ви кажете про навчання, бажаючи відзначити вкладені дитиною зусилля, скажіть: «Ось як! Додатковий час, який ти витратив на твір, приніс просто дивовижні результати».
2. «Ти впевнений, що хочеш з'їсти другий кекс?»
Безсумнівно, ви маєте хороші наміри підтримати фізичну форму та здоров'я вашої дитини, але краще уникати будь-яких розмов, які можуть сприяти її негативному сприйняттю свого тіла. Якщо ви турбуєтесь про те, як ваша дитина харчується вдома, дійте, а не кажіть, наприклад, наповніть холодильник здоровою їжею та зробіть акцент на заняттях фізичними вправами всією сім'єю, наприклад, здійснюйте спільні післяобідні прогулянки. У такому випадку, якщо в гостях дітей стануть пригощати кексами, нехай вони пригощаються на здоров'я.
Завжди підтверджуйте свої слова власними діями. Ви дасте дитині дуже суперечливий приклад, якщо попросите її прибрати руки від коробки з печивом, а самі станете поглинати чіпси. До речі, те ж стосується й ваших похвал, таких як «Ти добре їси»; намагайтесь уникати ярликів («Мій син такий вибагливий в їжі», «Моя донька любить пробувати нові страви», «Мою дитину треба тримати подалі від солодкого»), щоб не перетворити питання харчування на справжню проблему. Намагайтесь робити конкретні й позитивні коментарі із приводу харчування дитини: «Чудово, я бачу, ти спробував крем-суп!».
3. «Ти завжди...» або «Ти ніколи...»
Безумовно, слова «завжди» або «ніколи» часто майже рефлекторно вилітають з наших вуст («Ти завжди забуваєш класти шкарпетки в кошик для брудної білизни!» або «Ти ніколи не дзвониш мені, щоби попередити, що затримуєшся!»). Але будьте обережні, тому що за цими двома словами ховаються великі проблеми. Вислови «Ти завжди» і «Ти ніколи» навішують ярлики, які можуть закріпитись на все життя. Діти стають такими, як ми про них кажемо, тому якщо казати дитині, що вона «завжди» забуває дзвонити, вона, швидше за все, дзвонити не буде. Краще спитайте її про те, як ви можете допомогти їй змінитись: «Я помітила, що ти іноді забуваєш приносити додому зі школи підручники. Що ми можемо зробити, щоб допомогти тобі запам'ятати це?».
4. «Чому ти не береш приклад із сестри/брата?»
Брати, сестри й суперництво між ними нерозривно пов'язані – будь-яке ваше висловлювання, яке передбачає порівняння, лише роздмухує це й без того яскраве полум'я. Якщо ви кажете, наприклад, «Твій брат грає на піаніно, у нього чудово виходить, чому ти не можеш так само?», ви, власне кажучи, нагадуєте дитині, що музика – це коник брата, а не її. Порівняння ділять братів і сестер на категорії – розумний, спортивний і т. п. й перешкоджають дітям займатись тим, у чому успішні їх брати. Намагайтесь заохочувати кожну дитину в будь-якому занятті, яке вона вважає «своїм», та уникати порівнянь.
5. «Я казав (ла) тобі, що чекати до останньої хвилини було помилкою!»
Ви постійно повторювали дитині середнього шкільного віку, що коли вона буде грати у відеоігри до вечора, то не встигне підготуватись до контрольної роботи з математики. Ну і що ж? Вона лягла спати дуже пізно, пішла до школи сонною й непідготовленою і написала контрольну гірше, ніж могла. Кожне ваше «Я ж казала тобі» каже дитині про те, що ви завжди праві, а вона, на відміну від вас, завжди помиляється.
Коли вона приносить додому погану оцінку, не піддавайтесь спокусі сказати «Я ж тобі казала», краще спитайте дитину про те, чи можете ви удвох придумати, як їй краще підготуватись до наступного уроку. Крім того, розкажіть їй про позитивні моменти, які відбуваються, коли вона справляється із завданням. Наприклад, наступного разу, коли дитина на ваше прохання прибере свою кімнату, скажіть: «У прибраній кімнаті набагато простіше шукати речі, чи не так?». Ця фраза не є доказом вашого пильного батьківського контролю і ставить чистоту в кімнаті в заслугу дитині, а не вам.
6. «Ти найкращий футболіст!»
Зрозуміло, що фрази, які недооцінюють і принижують зусилля вашої дитини («Ти не художник!»), можуть приносити їй багато шкоди, але, насправді, навіть позитивні висловлювання можуть бути вкрай небажаними, бо вони обмежують дитину. Наприклад, ви постійно кажете сину, який він розумний. З часом він починає боятись пробувати свої сили в чомусь новому, оскільки боїться виконувати більш цікаву роботу, побоюючись, що перестане бути «розумним», якщо отримає «10», а не «12». Такі фрази призводять до зворотного ефекту. Коли ваша дитина бореться з виконанням складного завдання, а ви кажете: «Але ж ти такий розумний!», вона може відчути себе невпевнено, тому що в цей момент не відповідає вашим очікуванням.
Але що робити, якщо ваш син не такий вправний футболіст? Головне, щоб він любив свою справу (у даному випадку футбол). Але якщо він відчуває, що в нього недостатньо здатностей до цієї гри, то в подальшому може відмовлятись пробувати свої сили в інших видах спорту. Тому у своїх висловлюваннях фокусуйтесь на зусиллях дитини: «Ти відвідуєш усі тренування й викладаєшся на повну силу» або «Ти проробив фантастичну роботу над цим рефератом!».
7. «Не хвилюйся, перший день у школі пройде чудово»
Що поганого в тому, щоб заспокоювати тривожну дитину? Якщо ви просите дитину не перейматись, то відхиляєте її почуття. Після ваших слів вона продовжує хвилюватись із приводу першого дня у школі, більше того, вона починає турбуватись про своє занепокоєння або про те, що ви засмутились через її занепокоєння. Те ж саме стосується таких фраз, як «Не плач» і «Не гнівайся». Замість цього скажіть: «Я бачу, що ти стурбований. Можеш розповісти мені, про що ти найбільше хвилюєшся, щоб ми могли з тобою обговорити це?».
8. «Тому що я так сказав (ла)!»
Ми всі потрапляли в ситуації, коли треба негайно вийти за двері та немає часу пояснювати, чому треба вимкнути комп'ютер і поспішити на сімейні урочистості/візит до лікаря/у церкву. Категоричне «Тому що я так сказав (ла)» підкреслює ваш контроль над дитиною й не бере до уваги її зростаюче почуття самостійності, а також здатність розуміти ситуацію. «Тому що я так сказав (ла)» також нехтує потенційною можливістю навчання.
Скажімо, у такий прекрасний сонячний день ваші діти не хочуть їхати в гості до літньої двоюрідної бабусі, значно більше задоволення вони б отримали від їзди на велосипеді. «Тому що я так сказав (ла)» лише примушує їх відчувати власну нездатність зробити вибір на користь того, що вони хочуть. Краще скажіть їм так: «Я знаю, що ви хотіли би покататись на велосипеді, але бабуся Іра дійсно любить вас і хоче бачити, ми повинні намагатись поважатикожного члена нашої сім'ї». Таким чином, навіть якщо діти продовжують бурчати, вони знають, що їхні почуття важливі; крім того, вони отримують цінний урок у ставленні до членів сім'ї.
9. «Я не хочу, щоб ти дружив із Сашком, мені не подобається цей хлопчик»
Так, багатьом батькам з найрізноманітніших причин не подобається «той хлопчик», але в той момент, коли ви кажете дитині, що «цей хлопчик» вам не подобається, він стає для вашої дитини більш привабливим. Спочатку з'ясуйте, що конкретно вам не подобається в Сашкові. Він вам просто не подобається чи несе певну небезпеку, якій ви не хочете піддавати свою дитину? Якщо перше, просто терпіть. Якщо останнє, поставте перед дитиною кілька відкритих запитань: «Чому тобі подобається гуляти із Сашком? Чим ви займаєтесь, хлопці?». Ідея полягає в тому, щоби тримати зв'язок між вами й дитиною відкритим і сприяти дискусії про цінності, погане й хороше і т. п.
10. «Ти робиш це неправильно! Дай краще я це зроблю»
Ви попросили дитину розмішати суп або скласти рушники, помити машину. Звісно, вам потрібна допомога, але потім ви помічаєте, що дитина робить усе не зовсім правильно. Залежно від вашого ступеня перфекціонізму вам може бути важко стримувати себе, щоб не втрутитись і не зробити все самому. Але втручання – це помилка, тому що в такому випадку дитина ніколи не навчиться робити що-небудь правильно і навряд чи захоче допомагати вам у подальшому. Якщо ви здатні витерпіти неправильний порядок складених рушників або не зовсім чисту машину, зробіть це. Або втрутьтесь, але з метою співпраці, а не відсторонення дитини від виконання дорученої справи: «Хочеш, я покажу тобі, як моя мама вчила мене гарно складати рушники?».







Важливі складові творчості кожної дитини

Більшість з нас схильні пристосовуватись до запропонованих обставин. У процесі виховання й навчання батьки та вчителі покладаються на дитяче прагнення відповідати соціальним нормам хорошої поведінки та слухняності. У дорослому віці таким людям важко проявляти творчу активність, адже вони пригнічували її в період дорослішання.
Діти, які не відповідають «стандартам», часто не сприймаються оточенням, що проявляється в легкому кепкуванні й жорстокому глузуванні та згодом призводить до заниженої самооцінки, оскільки вони часто болісно сприймають свої особливості. Є й інші діти, особливо ті, у чиїх сім'ях виховується й цінується творчість і які продовжують розвивати свій творчий потенціал. Хоча деякі називають їх відщепенцями, непристосованими людьми, ці діти не «вписуються» саме тому, що цінують художнє самовираження й відчувають задоволення собою, не намагаючись підлаштуватись, тим самим зрадивши себе.
Свіжий погляд
Більшість дітей більш креативні, ніж дорослі. Вони дивляться на речі свіжим поглядом, незаплямованим думкою тих, хто їх оточує. Діти використовують мову цікавим способом, придумуючи мовні конструкції, ідеї та інтерпретації, оскільки підходять до предмета з позиції власного досвіду й безмежної фантазії.
Дорослі, як правило, враховують контекст і безпеку. Ми проводимо експертизу того, що знаємо; це наша зона комфорту. Творчі люди, щоби пояснити навколишній світ, виходять за межі власної зони комфорту або традиційних способів. Ось чому вони не завжди «вписуються» – вони діють за межами норм та очікувань.
То як же визначати й розвивати творчі здібності нашої молоді, особливо з огляду на те, що вона більш креативна, ніж ми? Для початку корисно трохи краще зрозуміти визначення слова «творчість», розбивши його на окремі складові – здатності, які, якщо розглядати їх окремо, втрачають свою таємничість. Творчість вимагає балансу синтетичних або асоціативних здібностей, аналітичних здібностей і практичних навичок.
Асоціативні здібності
Творчість вимагає від людини пошуку унікальних ідей і нестандартного мислення. Творча людина повинна мати хороші асоціативні здібності, які дозволяють їй створювати зв'язок між, здавалось би, розрізненими елементами. Тобто інформацію вона синтезує трохи по-іншому. Кінцевий результат може набувати будь-яких форм: наукової гіпотези, твору мистецтва, музичного твору або незвичайного застосування теорії, що допомагає розвитку розуміння нами світу.
Такий синтез думки може мати недоброзичливців. Пригадайте теорію Коперника про те, що Сонце, а не Земля, є центром Всесвіту. Галілей узагалі був засуджений за єресь, бо повірив у цю радикальну теорію й висунув ідею про те, що Земля насправді кругла й обертається навколо своєї осі.
Дійсно, неприйняття точки зору інших людей або відсутність неупередженості та відкритості здатні зруйнувати творчість. Тому важливо навчити підлітків поважати інших людей, учитись у них і замислюватись над іншою точкою зору. Це буде зернами творчої співпраці й розширить їхній світогляд як особистостей, створить середовище, яке сприятиме терпимості та правильному сприйняттю відмінностей.
Аналітичні здібності
Дивно, але творчі люди також схильні аналізувати. Вони можуть відокремлювати різні елементи й те, які з них мають найбільший потенціал для розвитку. Вони можуть застосовувати аналітичну основу у своїй роботі; наприклад, письменник може думати про те, що він написав, і розбивати твір на три частини, створюючи такі критичні точки, як, наприклад, кульмінація сюжетної лінії й розв'язка. Аналіз – це інструмент для прийняття рішення про розвиток сюжету й визначення ідей з найбільшим потенціалом.
Практичні навички
Успішні творчі люди також володіють хорошими практичними навичками. Якщо їм доводиться ділитися своєю роботою з іншими людьми або шукати аудиторію, вони повинні розуміти, як донести змістове навантаження плодів своєї праці. Можна придумати блискучу ідею, але для розуміння того, як пояснити її оточенню та втілити на полотні, «матеріалізувати» на полицях магазину чи перетворити на пісню, яку будуть слухати всі, необхідні певні творчі здібності.
Цінність творчості
Щоб розвинути різні здібності, які підживлюють і дають поштовх творчості, необхідно створити вдома творче середовище, в якому дітям буде зручно досліджувати й виражати свою творчість. Батькам бажано стати зразком для наслідування, беручи участь у творчих починаннях дітей. Якщо ви отримуєте справжнє задоволення від творчого пошуку, то передасте його своїм дітям. Діти починають цінувати мистецтво, музику й літературу, коли обговорюють їх удома з батьками.
  • Створюйте простір. Творчість розквітає, коли є простір та інструменти. Це може бути фізичний простір та інструменти для вивчення, досліджень (від альбомів до комп'ютера), або це може бути психологічний простір, який надихає дитину на відкриття, експерименти з різним середовищем і примушує її відчувати себе комфортно, незважаючи на свої відмінності. Природне світло, фізичний простір і позитивна, приємна атмосфера допоможуть стимулювати творчість так, як і зміна оточення. Коли ми намагаємося провести колективне обговорення творчих підходів, то повинні відмовитись від критичного й суб'єктивного мислення та знаходити радість у дослідженнях, оригінальних підходах або інноваціях.
  • Не квапте дитину. Творчості теж потрібен час для розвитку. Якщо є єдина правильна відповідь, і діти повинні мчати щодуху, щоби вчасно знайти її, вони не зможуть проводити час у творчих пошуках. Повернувшись наступного дня до незавершеної роботи, дитина може розглядати її під іншим кутом зору й надати рішенню новий напрямок або якісно продовжити колишній. (Нобелівський лауреат Лайнус Полінг уважає, що науково-творчий процес полягає у вигадуванні ідей, а потім у відсіюванні непотрібних.) Творчість часто полягає в розумінні суті, яка примушує людину дотримуватись певного шляху, хоча цей шлях може бути невизначеним і вимагати часу на вивчення.
  • Пропонуйте варіанти вибору. Творчість полягає як у самому творчому процесі, так і в кінцевому результаті. Коли дітям надається вибір того, як вони хочуть виконувати завдання і які саме завдання вони хочуть виконувати, вони починають самостійно розвивати свій творчий стиль, що дуже надихає їх і надає їм сили. Надмірно конкурентне середовище, де наявна лише одна правильна відповідь і лише один спосіб знайти її, може відбити прагнення до творчості, перешкоджаючи експериментуванню. Творча атмосфера дозволяє дітям кидати виклик припущенням. Діти відчувають себе в безпеці, проявляючи себе та свої почуття. Коли діти висловлюють те, що відбувається в їх внутрішньому світі стосовно їх зовнішнього світу, з'являються можливості для пригод.
​Вимірювання рівня творчості
Творчість можна виявити практично в будь-якій сфері. У широкому сенсі вона характеризується інноваціями, винаходами й часто асоціюється з мистецтвом. Люди пов'язують її з «правопівкульним» мисленням, нестандартним (латеральним) або багаторівневим мисленням.
На відміну від IQ (коефіцієнта інтелекту), не існує стандартного тесту рівня творчості. Частково це пов'язано з тим, що суб'єктивна інтерпретація екзаменатора того, наскільки задіяна творчість, не дозволяє знайти стандартизовану оцінку. Є цілий ряд тестів, які вимірюють оригінальність ідей, рівень деталізації й кількість ідей, запропонованих у ході тесту. Проте немає жодного визнаного стандарту для вимірювання рівня творчості.
В Японії тести, призначені для вимірювання рівня творчості, оцінюють здатність людини вирішувати завдання та здатність розпізнавати їх. Інші тести вимірюють соціальні та особистісні характеристики, такі як незалежність, відкритість, естетична орієнтація (почуття смаку) й зацікавленість у складності.
Труднощі вимірювання рівня творчості полягають у тому, що люди визначають її по-різному. Отже, вона включає в себе відкриття нових ідей або нових незвичайних зв'язків між наявними ідеями. При цьому, як правило, необхідна певна інтуїція, що дає поштовх для винаходів та інновацій. Оскільки дуже багато галузей знань дають можливість для творчості, важко істотно звузити визначення. Наприклад, творчість може потребувати точності або високого рівня абстрактного мислення й художнього таланту.
Дотримання творчого імпульсу
Як би там не було, наше суспільство цінує творчість за те, що вона дозволяє нам – цивілізації – робити великі кроки вперед. Це цінність, яку слід культивувати вдома й у школі. Вивчення власного внутрішнього світу та реалізація творчих порухів у галузі мистецтва, науки, технологій та математики приносять радість і задоволення людям будь-якого віку.

Немає коментарів:

Дописати коментар

Наближається тиждень контрольних робіт. Ви, молодці!!! Дуже старанно працювали на протязі дистанційного навчання. Тому, я впевнена, що...